Щодо божевілля

 
 

Щодо божевілля

Незабаром увійде у збірку "Божевільна веселка"



В моїй кімнаті павуки
Плетуть товстенні павутини.
Хочуть спіймати навіки,
Плювати їм, що я не винен.

Мабуть, і зовсім їх нема,
І мозок мій розпав на частки,
Свідомість розуму сама
Таємно розставляє пастки.

Скажіть, то стіни або ліс
Оточують мене кутами?
Куди ж то, в біса, я заліз?
Не бачу жодної я брами.

Я можу, блимая очима,
Змінити купу декорацій.
Ти знаєш,є лише єдина,
Що вірна серед тисяч рацій.

Але мені якось байдуже,
Знайшов її ти чи зламався.
Я якось наступив в калюжу
Да там навіки і зостався.

Залиш мене, ти біс чи ангел,
То все одно іди до біса!
Лише залиш великий факел,
Знайти щоб шлях із цього ліса.

Або сокиру...Ні, навіщо!
Мені і в лісі непогано.
Чи це не ліс? Чи це горище?
Чи може погреб? Так, це мана.

Танцює хтось, зірвав одежу
На цвинтарі під блюзи Мура
І кличе будувати вежу
Чи демонам, чи то амуру.

В весільній сукні поруч дівка
Завмерла і не ворухнеться.
Крутнулась трохи далі плівка, -
Стирчить осиновий кіл з серця.

Та подивився я угору, -
Там темне небо, світлі зорі.
Їх відображення бадьоре
В моїх очах, немов у морі.

І потім глянув я навколо, -
Де павуки, де ліс, де стіни?
Лиш грає ніч самотнє соло,
Яке крізь зорі десь там лине.

Сижу на скелі, як раніше...
Шепоче море: "Політайте..."
Як зараз мари, так пізніше
І я десь зникну, ви шукайте...


Создан 15 окт 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Макс Портвейн на сервере Стихи.ру Официальный сайт Ольги Арефьевой и группы КОВЧЕГ